НУШ

Сорок уроків майбутнього: як у школах запроваджують інноваційну інформатику


Інформатика, яка не про перші Windows

Усе почалося дуже просто. Кілька років тому Олександра покликали в школу, де вчиться його син, розповісти про те, чим він займається. Тобто про технології. Він привіз у клас 3D-принтер. Його син уже знав, що це, як працює і навіщо, але більшість дітей у класі бачили таку техніку вперше.
“Виявилося, що дітям це неймовірно цікаво. Але якщо батьки не пов’язані з цими технологіями, то діти про них і не знають. А мені якраз хотілося, щоб якомога більше дітей в Україні орієнтувалися, за чим – майбутнє. І щоб вони мали більший вибір і мотивацію, ніж їхнє оточення”
Відтоді минуло кілька років, і прихід до синової школи трансформувався в цикл розроблених уроків для курсу з інформатики для середньої та старшої шкіл.
Зараз у вільному доступі для всіх охочих (головне – вчителів) є вісім тем. Серед них  “Як працює машинне навчання та АІ (Artificial Intelligence)” (штучний інтелект – ред.), “Поновлювана енергія майбутнього”, “Як працюють окуляри віртуальної реальності”, “10 ознак “розумного міста”, “Біткоїни – цифрові гроші майбутнього”, “Як працюють самокеровані автомобілі” та інші.
Загалом у планах – розробити сорок уроків. Саме стільки заплановано на навчальний рік у кожній школі.
А за концепцією “Нової української школи”, вчитель може сам обирати матеріали, за якими викладає. Тому набагато більше свободи і ніяких бюрократичних перешкод для того, щоб впроваджувати щось нове.

Боротьба за мотивацію

“На щастя, є рекомендація від Міністерства освіти. Це дає школам побачити, що ми не якісь незрозумілі люди і що наші програми погоджені та безпечні. Є і такі вчителі, яких не треба ні в чому переконувати. Вони одразу бачать матеріали – та хочуть їх використовувати, розповідати дітям цікаве.
Вчитель не хоче бути некомпетентним в очах учнів – і це нормально. А ресурси, які можуть допомогти поліпшити знання, переважно англомовні, тобто доступні не для всіх” пояснює розробник.
Аби це не стало нездоланною перешкодою, вирішили робити відеоуроки – щоб лекційну частину можна було увімкнути на великому екрані, а вже практичною займатися безпосередньо з дітьми. Зараз уроки тестують та збирають фідбек від учителів зокрема і для того, щоб виявити слабкі місця і зрозуміти, чи можна зробити легше. Хоча в конспектах уже є всі відповіді на основні запитання: з чого почати урок, що розповісти, які зробити висновки.

Є і такі вчителі, яких не треба ні в чому переконувати. Вони одразу бачать матеріали – та хочуть їх використовувати, розповідати дітям цікаве”. Мотивація – це основа, з якою можна працювати:
“Приватні школи перебувають у конкурентному середовищі. Державні – ні. Тому мотивація в державній школі – це лише бажання вчителя розвиватися, давати дітям цікаві матеріали, проводити цікаві заняття.
А ще батьки в школах – це рушійна сила. У нас вже було кілька прикладів, коли батьки питали, як все це організувати в школі, поширювали інформацію – і школа долучалася до проекту. Це ефективно, бо батьків більше, ніж вчителів. І вони вмотивовані, бо це їхні діти”.

Реальні окуляри віртуальної реальності

Теми обирати легко. Оскільки він працює в ІТ-сфері, то постійно відстежує нові тренди технологічного світу. І на цій базі створюють уроки. Попри те, що проект існує зовсім недовго, уже почали надходити перші фідбеки. Одне із основних прохань – додати більше інтерактивності. Наприклад, як це відбувається у фізиці, де акустику легко можна пояснити, використовуючи підручні матеріали.
Усе, що не потребує затратних роздаткових матеріалів, доступне в інтернеті. Ці уроки в електронному вигляді можна за бажання провести вже в усіх 17 тисячах шкіл України.
З практичною складовою важче.
В ідеалі кожен урок, де йдеться, наприклад, про 3D-принтер, має відбуватися з цим 3D-принтером. Але такі речі важко масштабувати.
“Хоча ми над цим працюємо Залучаємо партнерів. Наприклад, для уроку про поновлювану енергію наш партнер привозить електромобіль до якоїсь із шкіл Києва. У нас є розписаний до червня розклад, де вказано, коли і куди поїде електромобіль наступного разу.
  1. 1
  2. 2
  3. 3
  4. 4
  5. 5
  6. 6
Працює це так: спершу вчитель проводить урок про поновлювану енергію, діти розмірковують про енергію вітру, сонця і так далі. Потім до школи привозять електромобіль, аби діти могли побачити, що під капотом, як працює прискорення. І це набагато краще засвоюється, бо викликає емоції. Хоча до кожної з 17 тисяч шкіл, звісно, електромобіль не привезеш”.
Крім електромобіля ще привозять окуляри віртуальної реальності – їх так само передають від школи до школи.
  1. 1
  2. 2

Школа не відповідає на питання “Навіщо?”

Насправді розроблені матеріали для уроків з інформатики – не лише для уроків з інформатики. Вони допомагають дітям зрозуміти, як шкільні знання працюють у реальному житті.
“Заняття про біткоїни, наприклад, можуть бути частиною уроку з економіки. Є ще урок “Я у світі”. Це може бути також проектне навчання. Для вчителя та школи є багато варіантів, як впроваджувати ці уроки. Зрештою, ці теми допомагають мотивувати дітей вивчати базові предмети та відповідати на запитання “Навіщо?”.
Навіщо вчити тригонометрію, навіщо вчити поверхневі інтеграли? Навіщо – це фундаментальне запитання, на яке школа не відповідає. Наш проект, принаймні, наповнює предмет інформатики змістом”.

Немає коментарів: